Антонімія поезії Лесі Українки

---

Зміст

Вступ 3
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 6
1.1 Дослідження художнього тексту як одиниці комунікативного акту 6
1.2 Поняття лексичної антонімії 10
РОЗДІЛ 2 АНТОНІМІЯ ТА ЇЇ СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ В ПОЕЗІЯХ
ЛЕСІ УКРАЇНКИ 22
2.1 Антонімічна градуальна якісна протилежність і протилежність
координаційних понять у поезії Л. Українки 22
2.2 Комплементарні антоніми у поезіях Л. Українки 27
2.3. Антоніми – контративи в поетичних текстах Л. Українки 31
2.4. Антоніми і контекст 35
2.5. Стилістичне використання Л. Українкою лексичних антонімів у
поезії 37
Висновки 46
Список використаних джерел та літератури 52
 
Вступ

Хто вам сказав, що я слабка,
Що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука?
Чи пісня й думка кволі?
Л.Українка

Творчість Лесі Українки є цікавим явищем як з погляду змісту чи поетичної форми, так і з погляду мови. Однак Леся Українка належить до тих українських поетів, яким мало пощастило щодо висвітлення їх художньої творчості. Мовно-стилістичні особливості творів поетеси досі не були предметом вивчення лінгвістів.
Поетична мова Лесі Українки дуже багата мовними (лексичними, синтаксичними та ін.) і стилістичними засобами її використання.
Дослідження мовних явищ у творах Лесі Українки має важливе значення для розвитку поетичного стилю й української літературної мови взагалі. Воно допомагає глибше зрозуміти стилістичні можливості української мови, її функціонально-диференційні особливості.
Як відомо, лексика мови являє собою певним чином організовану систему, елементи якої (слова, значення) пов’язані різноманітними відношеннями. Одним із багатьох проявів системних відношень у лексиці є антонімія. Отже, перш ніж перейти до детального дослідження антонімів та їх особливостей в творчості Лесі Українки, розглянемо теоретичні основи дослідження антонімів у літературознавчій практиці.
За словником сучасної української літературної мови АНТОНІМИ, -ів, мн. (одн. антонім, -а, ч.), лінгв. – це пари слів із протилежним значенням, напр.: життя – смерть, дорогий – дешевий і та ін.
Антоніми в семантичному полі розташовуються на протилежних полюсах. Антоніми в мові існують тому, що в самій дійсності та в людських оцінках існують предмети, явища, дії, ознаки з протилежними якісними, кількісними, просторовими й часовими властивостями.
В українській мові антоніми виражаються тією самою частиною мови й позначають однорідні явища, тобто явища одного плану.
Антоніми бувають загальновживані (постійні) і контекстуальні. Загальновживані антоніми мають протилежне значення й поза контекстом.
Багатство мовних засобів і стильових прийомів у поетичних творах Лесі Українки не дає можливості охопити їх в цілому. Саме тому наше дослідження є досить актуальним.
Проблему антонімії в поезії Лесі Українки досліджували такі вчені, як Ващенко В.С., Давидова М.К., Комісаров В.І., Лисиченко Л.А. та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Об’єктом дослідження виступають лексичні особливості поетичних творів.
Предметом цього дослідження є лексика поетичних творів Лесі Українки, а саме антоніми.
Джерелом дослідження є поезія Лесі Українки. Нами були обрані саме її вірші через їх лексичну насиченість та антонімічне різнобарв’я.
Мета роботи – виявити особливості лексичної організації поетичного мовлення Лесі Українки.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання більш конкретних завдань:
1. Охарактеризувати поняття лексичної антонімії;
2. Визначити комплементарні антоніми у поезіях Л. Українки та їх функції;
3. Проаналізувати антонімічну градуальну якісну протилежність і протилежність координаційних понять у поезії Л. Українки;
4. Дати характеристику антонімама – контративам в поетичних текстах Л. Українки;
5. Коротко охарактеризувати стилістичне використання Л. Українкою лексичних антонімів у поезії;
Методологічною основою дослідження є найважливіші філософські положення загального мовознавства про взаємозв’язок мови, мислення і реальної навколишньої дійсності, сучасні наукові положення про мовну картину світу взагалі і про зв’язок мови поета з його психічним складом. Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Метод порівняльного аналізу для порівняння різних творів письменниці.
3. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань про використання антонімів в творах Лесі Українки. Дослідження може використовуватися в навчальних цілях. Також, практичне значення роботи визначається можливістю використання її положень і результатів у наукових дослідженнях з проблем тексту, при викладанні вузівських курсів “Лінгвістичний аналіз тексту”, “Стилістика тексту”, при укладанні підручників. Результати дослідження можуть бути також актуальними для літературознавчих розробок.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.