Ідейно-художня проблематика роману Василя Барки Жовтий князь

---

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. РОМАН В. БАРКИ „ЖОВТИЙ КНЯЗЬ”: ПЕРЕДІСТОРІЯ НАПИСАННЯ ТА ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ 6
1.1 Історія створення роману 6
1.2 Гуманістична ідея твору 11
РОЗДІЛ 2 ІДЕЙНО-ХУДОЖНІ СВОЄРІДНОСТІ РОМАНУ „ЖОВТИЙ КНЯЗЬ” 15
2.1 Проблема добра і зла в творі 15
2.2 Зображення люди в романі та її національного характеру 18
2.3 Жахи голодомору як основна проблема роману 23
2.4 Міфологічні уявлення та родинна обрядовість українців у романі Василя Барки «Жовтий князь» 31
ВИСНОВКИ 37
БІБЛІОГРАФІЯ 40

ВСТУП

Актуальність. Рецепція творчості діаспорних письменників періоду МУРу і “Слова” неможлива без уваги до творів антитоталітарного спрямування. Вони є закономірним і мотивованим явищем у духовному житті нації. На жаль, ще й досі політична заангажованість твору „Жовтий князь” викликає суперечки. Навіть якщо окремі твори з цієї проблематики ставали об’єктом критичного аналізу, то комплексно, як єдине естетичне явище не розглядалися.
Усе ще недостатньо вивчений творчий доробок Василя Барки (Очерета), неординарного представника українського діаспорного письменства. Історична доба й обставини, за яких вийшов друком “Жовтий князь”, спричинили домінування діаспорної критичної рецепції цього твору. Це статті С.Наумович, Л.Нигрицького, Г.Голіяна, Л.Полтави з акцентуванням на політичній гостроті романів В.Барки, а також Л.Плюща, Ю.Шереха, в яких є спорадичний аналіз його поетики.
Новітні методики літературознавчого аналізу спонукають дослідників концептуально переорієнтувати ракурс мислення, розширити інтерпретаційний діапазон і, використовуючи принцип міждисциплінарної інтегративності, об’єктивно оцінювати значно глибшу і складнішу, ніж просто “трибуна політичних ідей”, прозу.
Огляд критичної літератури: наукові праці українських і зарубіжних літературознавців з питань поетики (В.Адмоні, В.Антофійчук, М.Бахтін, О.Білецький, Л.Гінзбург, В.Днєпров, А.Есалнек, Д.Затонський, Г.Клочек, М.Коцюбинська, Н.Лейтес, А.Нямцу, А.Погрібний та ін.), психології творчості (І.Франко, І.Страхов, А.Макаров), літературного процесу ХХ ст. (О.Ковальчук, П.Кононенко, Л.Сеник), зокрема, розвитку і функціонування української діаспорної літератури (Б.Бойчук, Г.Грабович, М.Ільницький, Г.Костюк, І.Кошелівець, Ю.Лавріненко, Л.Рудницький, Т.Салига, Ю.Шерех); філософів, психологів, культурологів (М.Бердяєв, А.Лосєв; О.Гринів, Є.Гуцало; Ю.Бойко, Г.Голіян, В.Янів; А.Камю, З.Фройд, Е.Фромм, К.Г.Юнг), соціологів (М.Ломацький, П.Сорокін, Д.Майєрс), істориків (Р.Конквест, С.Кульчицький).
Мета і завдання дослідження. Основною метою роботи є ідейно-художній аналіз структур роману В.Барки “Жовтий князь”. Поставлена мета вимагає виконання таких завдань:
– з’ясування специфіки жанрової структури твору, що дозволить охарактеризувати масштаби та основні засоби організації романного світу в контексті провідних тенденцій розвитку тогочасного українського та зарубіжного роману;
– вияснення визначальних рис світовідчуття і світосприйняття письменника як світоглядного підґрунтя стилю митця; відтак – виділення та інтерпретація домінантних у творі В.Барки художніх образів і прийомів, розкриття їх ідейно-естетичного, функціонального значення;
– типологічний аналіз образів героїв в екзистенціальному, соціальному та психологічному аспектах;
– осмислення в романі художніх засобів відтворення тоталітарної дійсності.
Об’єкт дослідження – художня проза Василя Барки (названий роман) як форма духовної протидії режиму, художнє відображення соціально-політичного, духовного клімату епохи тоталітаризму, теоретичні, літературно-критичні та культурологічні праці, щоденники, спогади й архівні матеріали самого автора та інших культурних діячів.
Предмет дослідження – романи Василя Барки “Жовтий князь” (1958-1961) в історико-літературному українському та зарубіжному контекстах ХХ століття.
Методологічну основу дослідження становить системний підхід до названого твору, поєднання різних методів аналізу – культурологічного, типологічно-порівняльного, соціально-історичного, біографічного, а також герменевтичного; генетичний та семіотичний підходи допомогли розкрити комплекс ментальних ознак художнього стилю В.Барки. Багата художня змістовність роману спонукала до застосування і принципів рецептивної естетики.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків та бібліографії.