Лексико-стилістичні особливості промов жінок-політиків

---

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИ ПРОМОВ 7
1.1 Місце суспільно-політичної промови в сучасному інформаційному просторі 7
1.2 Політична промова в структурі ораторського мистецтва 10
1.3 Еристика та її місце в складі політичної промови 13
1.4 Політична промова та її паралінгвістичні особливості 22
РОЗДІЛ 2. ПОЛІТИЧНЕ МОВЛЕННЯ ТА ЙОГО ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ 34
2.1 Політична промова та її структура 34
2.2 Символічний аспект мовлення політиків 38
2.3 Граматичний аспект мовлення політиків 47
2.4 Маніпулятивні технології у спілкуванні 51
РОЗДІЛ 3. ЛЕКСИЧНІ ТА СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОМОВ М. ТЕТЧЕР, К. РАЙЗ ТА Ю. ТИМОШЕНКО 62
3.1 Інтенсифікація промов за допомогою градації, гіперболи, літоти, повторів та перечислення 62
3.2 Підсилення експресивності виступів використанням епітетів, порівняння та метафор 70
3.3 Інверсія та риторичне запитання як синтактико-стилістичні прийоми у промовах жінок-політиків 77
ВИСНОВКИ 83
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 88
ДОДАТКИ 94

ВСТУП

Мовою людина почала цікавитись із того часу, коли усвідомила себе людиною. Не існує міфології, релігії, у якій не були б не зазначені її питання. Так, вражає своєю фундаментальністю трактування мови в християнстві, адже «божественне Слово своєю доступністю перевершує будь-яку можливу доступність, і в той же час воно позамежне всьому існуючому». Мова є важливим чинником у суспільстві, бо ще з виникненням етнічної диференціації та суспільного розшарування, вона була знаряддям і об'єктом ідеологічної боротьби.
Мовний фактор використовується панівними верствами багатьох народів для того, щоб контролювати та направляти думки народу. Для досягнення мети використовуються різноманітні прийоми і різновиди мови. Так, одним із таких різновидів є публічна мова, що організовується у формі монологу, тобто складно побудованого, розгорненого, тривалого вислову зверненого до суспільства. Монологічна форма спілкування, при якій вислів розгортається в мову для планомірного і цілісного розкриття змісту, реалізується то в умовах безпосереднього обміну (мова усна), то опосередкованого (мова письмова) [13; 184]. Усна публічна мова припускає особливу організацію спілкування, а саме «збори», тобто безпосередню наявність слухачів. Кількісні і якісні ознаки наявних «зборів» виконують важливу роль, так само як і умови безпосередньої взаємодії розмовляючого з аудиторією в процесі самого мовлення та одночасне колективне сприйняття мови на фоні всієї обстановки «зборів» і сприйняття реального вигляду виступаючого (голос, міміка, жести).
Ораторське мистецтво у найпростіших своїх формах виникло разом з появою людства. Дар слова як найкращий засіб відбиття різноманітних процесів внутрішнього світу людини, як могутня зброя підкорення однієї людини іншою, як засіб спілкування за своєю суттю став наріжним каменем становлення людини. Спочатку це підкорення однієї людини було підсвідомим у вигляді звертання з проханням або прямим виявом своїх потреб. З розвитком суспільства виникла постійна потреба у слові, що має на меті переконувати. Із розвитком диференційованого, поділеного на класи суспільства, ораторське мистецтво стало невід'ємною частиною політики, тобто інтегрованої системи внутрішніх та міждержавних суспільних зв'язків. Таким чином з'явилася і почала розвиватися наука риторика.
Політика як суспільне явище передбачає вплив на масову свідомість, інакше кажучи політики для того, щоб досягнути своєї мети змушені вербально впливати на аудиторію. Аудиторія мимоволі погоджується чи не погоджується з тим, що говориться з трибуни, а отже політичний діалог відбувається незалежно від волі слухача. Беручи до уваги вплив політики на громадську свідомість як один із найважливіших серед впливів, ми розглядаємо текст політичної промови як інструмент цього впливу. Використання мовних засобів - це дієвий механізм, за допомогою якого промовець здатен переконати аудиторію слухачів, вплинути на адресата, маніпулювати соціальною свідомістю. В наш час, коли політичні промови є дуже розповсюдженими, коли в нашій країні ми щодня чуємо гучні заяви та виступи, дослідження виявляється досить актуальним.
Проблему лексико-стилістичних особливостей промов жінок-політиків досліджували такі вчені, як Арнольд І.В., Баранов А. М., Блажевич М. В., Селіванов А. Ф., Колшанський Г.В., Павлова Л. Г., Почепцов Г.Г., Чередниченко І.Г. та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Об'єктом дослідження виступають промови Маргарет Тетчер, Кондолізи Райз та Юлії Тимошенко.
Предметом дослідження є мовні засоби вираження позиції політиків, а саме стилістичні та синтаксичні засоби та прийоми (метафори, гіперболи, епітети, порівняння, синоніми, повтори, риторичні запитання та ін.)
Мета дослідження полягає в характеристиці лексико-стилістичних особливостей промов жінок-політиків на прикладі промов Маргарет Тетчер, Кондолізи Райз та Юлії Тимошенко.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Визначити місце суспільно-політичної промови в сучасному інформаційному просторі;
2. Охарактеризувати структуру політичної промови;
3. Проаналізувати політичну промову та її паралінгвістичні особливості;
4. Дати характеристику політичному мовленню та його лінгвістичним особливостям;
5. Охарактеризувати лексичні та стилістичні особливості промов М. Тетчер, К. Райз та Ю. Тимошенко.
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Метод порівняльного аналізу для порівняння лексичних та стилістичних засобів, що були використані у промовах.
3. Метод синтетичного аналізу. Полягає у вивчені сукупності елементів, що утворюють систему.
Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань в лексико-стилістичні особливості промов жінок-політиків на прикладі промов Маргарет Тетчер, Кондолізи Райз та Юлії Тимошенко.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.
У вступі дається визначення теми, розкриваються актуальність, об’єкт, ставляться мета та завдання роботи.
У першому розділі розглядаються теоретико-методологічні основи дослідження політичних промов.
У другому розділі аналізується політичне мовлення та його лінгвістичні особливості.
У третьому розділі досліджуються лексичні та стилістичні особливості промов М. Тетчер, К. Райз та Ю. Тимошенко.
У висновках підводиться підсумок проведеного дослідження.
У списку використаної літератури подаються джерела, на основі яких було здійснене дослідження.