Ефективність процесу політичного консультування

---

Зміст
Вступ 3
РОЗДІЛ І. ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРА. 6
1.1 Поняття політичного іміджу 6
1.2 Структура та фактори політичного іміджу 9
РОЗДІЛ 2 ПРОЦЕС ПОЛІТИЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ ТА ЙОГО ЕФЕКТИВНІСТЬ 15
2.1 Поняття політичного консультування 15
2.2 Проблема сприйняття та адекватності 17
2.3 Політична соціологія й політична гра 21
2.4 Інформаційний обмін: максимальний обсяг або стисла форма 24
2.5 На шляху до результату: соціологія, психологія й технологія 26
Висновки 31
Список використаних джерел та літератури 33
 
Вступ

Політологія виокремлює два основні шляхи завоювання та утримання політичної влади: насильство або диктатуру та демократичні вибори. Але життя, безперечно, є набагато складнішим за описуване політологічними схемами. Історія знає чимало прикладів того, як після проведення відносно демократичних виборів правляча еліта переходила до диктаторських методів правління й знищення своїх політичних опонентів (згадаймо прихід до влади нацистів у Німеччині 1934 р.). Так само історія знає приклади, коли тоталітарні, диктаторські режими були змушені погодитися на проведення демократичних виборів, внаслідок чого суспільство мирним шляхом еволюціонувало від насильницьких до демократичних методів передачі політичної влади (Іспанія, Португалія, Чилі, зрештою — країни колишньої соціалістичної співдружності).
Демократичні вибори дають змогу громадянам обирати і змінювати державних діячів (президента, членів уряду, парламентів, мерів, губернаторів, суддів та інших представників правлячої еліти). У принципі, вибори чи не єдиний засіб впливу на державних і політичних лідерів, завдяки якому навіть найпасивніші члени суспільства можуть опосередковано реалізовувати свою політичну волю й побажання.
Чимало праць написано з тісно пов'язаної з цими питаннями проблематики політичних аспектів масового суспільства, функціонування влади, партійних систем і політичних партій.
По суті вибори слугують правовим механізмом реалізації суспільних санкцій або заохочень, замінюючи неформальні акції на кшталт революцій, заколотів, демонстрацій тощо. Створення політичного іміджу тих чи інших політиків сприяє їх популярності та забезпечує високі показники на виборах. Отже, політична комунікація є наймогутнішим інструментом глобального впливу й творить особливий мир, що існує за своїми законами, але уявній публіці щирою і єдиною реальністю. А чи застраховані самі "творці" - політичні консультанти - від трагічних або навіть фатальних помилок, яких у вітчизняній історії дуже багато? Ким може й ким не повинен бути політичний консультант? Які критерії його відповідальності й де ті границі, які консультант ніколи не має права перейти?
Дотримання етичних норм закладає основи довіри до політичних консультантів. Для них завжди важлива репутація чесних професіоналів. Але щоб підтримати таке гарне гасло, захистити його від девальвації, недостатньо зусиль одних політичних консультантів. Саме у дослідженні ефективності процесу політичного консультування і полягає актуальність нашої роботи.
Проблему ефективності процесу політичного консультування досліджували такі вчені, як В. Г. Королько, C. Л.Недбаєвський, Д. В.Ольшанский, Г. Г. Почепцов. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Об’єктом дослідження є процес формування політичного іміджу.
 Предметом дослідження є політичне консультування.
 Мета дослідження полягає в характеристиці ефективності процесу політичного консультування. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати поняття політичного іміджу і PR;
2. Визначити структуру та фактори політичного іміджу;
3. Проаналізувати поняття політичного консультування;
4. Коротко охарактеризувати раціональні й ірраціональні складові сприйняття;
5. Описати особливості політичної соціології й політичної гри
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Емпіричні методи дослідження;
2. Синтез та узагальнення матеріалу;
3. Метод порівняльного аналізу.
Характер проблеми і поставлені завдання передбачають структуру роботи, яка складається зі вступу, де обґрунтовані актуальність проблеми, поставлені мета і завдання роботи, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.