Зовнішня політика Туреччини на сучасному етапі

---

ЗМІСТ

Вступ.........................................................................................................................3

Розділ 1. Західний вектор у зовнішній політиці Туреччини...............................6
1.1 Взаємовідносини з країнами ЄС......................................................................6
1.2 Кіпрська проблема...........................................................................................11

Розділ 2. Євроатлантична політика Туреччини.................................................14
2.1 Діяльність Туреччини в рамках НАТО.........................................................14
2.2 Турецько-американські відносини................................................................16

Розділ 3. Регіональна політика Туреччини. Відносини з іншими країнами...20
3.1 Політика Туреччини на Близькому і Середньому Сході............................20
3.2 Інтереси Туреччини в Чорноморсько-Каспійському регіоні і на Кавказі.24
3.3 Взаємовідносини Туреччини та Російської Федерації................................26

Висновки................................................................................................................31
Список використаної літератури.........................................................................33

ВСТУП

Туреччина, через своє географічне розташування між Європою та Азією, а також реальну можливість здійснювати контроль над стратегічно важливими чорноморськими протоками та, водночас, представляти величезну територію, населену десятками етнічних груп, була в ретроспективі ареною протистояння провідних європейських держав. Сьогодні унікальність стратегічного місцезнаходження держави між Близьким і Середнім Сходом, Південною Європою та Західною Азією визначає багатогранність зовнішньої політики Туреччини, пріоритетами якої є відносини із США та Європейським Союзом, із молодими тюркомовними країнами Співдружності Незалежних Держав.
Відповідно до свого геополітичного і геоекономічного становища, Туреччина має свої інтереси і вплив у таких регіонах, як:
-    Середній і Близький Схід та Каспійський регіон, які мають найбільш важливі нафтові ресурси у світі;
-    Середземноморський регіон, який є перетином важливих морських комунікацій;
-    Чорноморський регіон та Турецькі протоки, через які проходять важливі енерготранспортні магістралі;
-    Балкани, які зазнали структурних змін унаслідок розпаду Радянського Союзу та Югославії;
-    Кавказ та Центральна Азія, які мають як багаті природні ресурси, так і етнічні конфлікти;
-    особливе місце у політиці Туреччини займає процес інтеграції у західні структури.
Актуальність даної тематики полягає в тому, що вивчення зовнішньої політики Туреччини, як держави, що знаходиться у перехідній зоні від Європи до Азії, необхідне для розуміння сутності подальшого формування нової системи міжнародних відносин і прогнозування сил на регіональному, континентальному та глобальному рівнях.
Мета дослідження полягає у комплексному аналізі закономірностей формування і реалізації зовнішньої політики Турецької Республіки.
Завдання дослідження:
- дослідити західний вектор у зовнішній політиці Туреччини, взаємовідносини з країнами ЄС;
- проаналізувати євроатлантичну політику Туреччини;
- дослідити регіональну політику Туреччини.
Об’єктом дослідження є Турецька Республіка.
Предметом аналізу стала зовнішньополітична стратегія офіційної Анкари.
Методи дослідження. У дослідженні для аналізу моделі зовнішньополітичної стратегії Турецької Республіки був використаний системний підхід, який обумовив необхідність творчого застосування таких методів аналізу, як історичний, функціональний, нормативно-ціннісний, інституційний та геополітичний. Застосування історичного методу дозволило виділити загальні й найзначніші історичні факти і тенденції розвитку  зовнішньополітичної стратегії Туреччини. Інституційний метод визначив роль найважливіших структур турецького парламенту, політичних партій, збройних сил, суспільних організацій у формуванні і реалізації зовнішньої політики Туреччини. За допомогою функціонального методу було виявлено можливість впливу Туреччини через недержавні і державні інститути. Нормативно-ціннісний метод дозволив дати оцінку різним угодам та договорам Турецької Республіки з іншими сторонами. Вживання геополітичного методу дозволило визначити важливість базових проблем Туреччини у процесі реалізації регіональної політики.
Дослідженню зовнішньої політики Туреччини на сучасному етапі присвячені роботи американських науковців Ніколь та Хаджа Поп, Стоуна та Турана, російських науковців: Авакова Р.М., Гумпеля В., Задонського С.М., Мартова М.М. та ін, українських дослідників: Воловича О., Кримського А., Побережного В. та ін.
Практичне значення отриманих результатів визначається можливістю використання наукових положень і висновків дослідження у діяльності зовнішньополітичних відомств, а також  науково-дослідних інститутів та вищих навчальних закладах України.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Перший розділ присвячений західному вектору зовнішньої політики Туреччини, у другому розділі розглядається євроатлантична політика Туреччини, третій розділ присвячений регіональній політиці Туреччини.