Суть і зміст правовідносин

---

Зміст
Вступ 3
Розділ І. Правова природа правовідносин 6
1.1 Основні погляди на зміст правовідносин 6
1.2 Ознаки правовідносин  7
Розділ ІІ Зміст правовідносин 11
2.1 Суб’єктивні права учасників правовідносин 11
2.2 Юридичні обов’язки учасників правовідносин 16
2.3 Юридичні факти чи підстави виникнення прав та обов’язків  18
Висновки 23
Список використаних джерел та літератури 26
 
Вступ

Люди в процесі свого життя і діяльності вступають один з одним у численні взаємини. Такі відносини бувають різного типу. Зокрема, суспільні відносини можна розділити на матеріальні й ідеологічні. Матеріальні спрямовані на підтримку існування людини. Ідеологічні – це лише надбудова над першими. Відносини між людьми, що залежать від їхньої волі і свідомості, досить різноманітні. Це сімейні (відносини чоловіка і дружини, батьків і дітей), трудові (відносини робітника з адміністрацією свого підприємства), майнові (наприклад, відносини, що виникають між продавцем і покупцем) тощо. Люди вступають у ці відносини, як правило, по своїй волі, хоча вона залежить від різних життєвих обставин, насамперед від умов матеріального життя людей, від економічного ладу суспільства.
Так само, у свою чергу, усі види і форми відносин, що виникають і функціонують у суспільстві між індивідуумами і їхніми об’єднаннями можна розділити на суспільні або соціальні. Вони у свою чергу виникають з безлічі різних відносин: економічних, юридичних, моральних, духовних, культурних і багатьох інших. Саме людське суспільство – це сукупність відносин, продукт взаємодій людей. Юридичні або правові відносини органічно зв’язані з правом.
Право – особливий державний регулятор суспільних відносин. Регулюючи ті або інші відносини, воно тим самим віддає їм правову форму, у результаті чого ці відносини стають правовими.
У порівнянні з іншими соціальними регуляторами право найбільш ефективний, владно примусовий і разом з тим цивілізований регулятор. Будь-які відносини здобувають характер правовідносин лише в тому випадку, якщо вони виникають на основі і відповідно до норм права, не суперечать волі держави.
Отже, правовідносини можна в самому загальному змісті визначити як суспільні відносини, урегульовані правом. Право не творець, а лише регулятор і стабілізатор суспільних відносин. “Право саме по собі нічого не створює, а тільки санкціонує суспільні відносини. ... Законодавство усього лише протоколює, виражає економічні потреби”. Тим самим спочатку виникають суспільні відносини, а потім, як наслідок, норма права. Але є і такі правовідносини, що виникають тільки як правові й в іншій якості існувати не можуть. Наприклад, конституційні, адміністративні, процесуальні, карні й інші. Саме подібні правовідносини за формою і змістом, “у чистому виді”, являють собою дійсно самостійний вид і тип суспільних відносин. Лише в цьому змісті можна сказати, що право створює, діє суспільні відносини, породжуючи нові зв’язки. Саме тому наше дослідження є досить актуальним.
Проблему суті та змісту правовідносин досліджували такі вчені, як  Гречко В. В., Зіоменко Ю. І., Ківалов С. В., Біла Л. P., Кульчицький В. С., Настюк М. І., Тищик Б. Й. та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Об’єктом дослідження є правовідносини в Україні.
 Предметом дослідження є поняття та зміст правовідносин.
 Мета дослідження полягає в характеристиці правовідносин. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати основні погляди на зміст правовідносин;
2. Визначити ознаки правовідносин;
3. Проаналізувати суб’єктивні права учасників правовідносин;
4. Дати характеристику юридичним обов’язкам учасників;
5. Коротко охарактеризувати юридичні факти та підстави виникнення прав та обов’язків;
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Метод порівняльного аналізу для порівняння різних нормативно-правових джерел.
3. Метод ретроспективного аналізу: для порівняння нормативно-правових актів у різні роки.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.