Причетність до злочину

 

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ПРИЧЕТНОСТІ ДО ЗЛОЧИНУ В ЗА КОДЕКСАМИ РАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ ТА ПЕРШИХ РОКІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ 6

1.1 Перші відомості про відповідальність за причетність до злочину 6

1.2 Кримінальний кодекс Української РСР та подальший розвиток поняття причетності до злочину 11

РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ СПІВУЧАСТІ У ЗЛОЧИНІ 15

2.1 Поняття злочину та його ознаки 15

2.2 Поняття співучасті 22

2.3 Форми співучасті у злочині 34

РОЗДІЛ 3. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ПРИЧЕТНОСТІ ДО ЗЛОЧИНУ 39

3.1 Поняття причетності до злочину та її форми 39

3.2 Кваліфікація причетності до злочину

ВИСНОВКИ 44

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 47

 

ВСТУП

Кримінальний кодекс України поряд з регламентацією відповідальності за злочини, вчинені у співучасті, передбачає відповідальність і за причетність до злочину, яка виражається в заздалегідь не обіцяному приховуванні злочину, недонесення про злочин і потуранні злочину. Встановлення меж відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування і недонесення про злочин безпосередньо пов’язано з положенням ст. 63 Конституції України, згідно з якою ніхто не повинен свідчити проти самого себе, членів своєї сім'ї, близьких родичів. 

Підходам законодавця до встановлення меж кримінальної відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину і недонесення про злочин, позиціями Конституційного Суду з цього питання, а також порівняльного аналізу відповідних норм кримінального законодавства інших держав присвячена дана курсова робота.

Актуальність дослідження. Причетність до злочину як самостійний кримінально-правовий інститут утвердився в юридичній літературі порівняно недавно. Хоча ще в Статутах Великого Князівства Литовського законодавець розрізняє кілька видів заздалегідь не обіцяного діяння, що не має причинного зв’язку із злочинним результатом і утворює самостійний злочин (причетності до злочину). Це приховування зловмисників, використання результатів злочину, недонесення про підготовлюване протиправне діяння і потурання [20; c. 35].

Незважаючи на ряд робіт, спеціально присвячених дослідженню причетності, ще й зараз продовжують залишатися невирішеними деякі пов’язані з даним інституту питання, що мають важливе теоретичне і практичне значення. Перш за все, тут маються на увазі питання, пов’язані з визначенням матеріально-правової природи причетності, відмежуванням причетності від співучасті і суміжних суспільно небезпечних діянь, з’ясуванням особливостей кримінально-правової регламентації окремих видів причетності.

Проблему причетності до злочину досліджували такі вчені, як Бушуєв І.О., Коржанський М.І., Галіакбаров Р.Р., Матишевський Л.С., Мельник M.I., Хавронюк M.I., Фріс П.Л. та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.

Мета дослідження полягає в характеристиці причетності до злочину. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

1. Узагальнити інформацію про особливості причетності до злочину в за кодексами радянського періоду та перших років незалежності;

2. Охарактеризувати поняття злочину та його ознаки;

3. Проаналізувати поняття співучасті;

4. Дослідити форми співучасті у злочині;

5. Описати поняття причетності до злочину та її форми;

6. Дати характеристику кваліфікації причетності до злочину;

Об’єктом дослідження є комплекс теоретичних, правових і практичних проблем, що стосуються причетності до злочину.

Предметом дослідження є виступають положення теорії, норми даного інституту в їх історичному розвитку та в сучасному законодавстві України.

Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:

1. Загальнонауковий: синтез, аналіз та порівняння наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.

2. Діалектичний метод використовувався з метою пояснення виникнення та розвитку певних поглядів і теорій.

3. Логіко-семантичний метод сприяв визначенню понять за допомогою аналізу їх ознак, відношень між мовними висловами та дійсністю, а саме цей метод допоміг визначенню понятійного апарату, що застосовується у дослідженні.

4. Порівняльний метод був використаний з метою порівняння поглядів різних науковців на поняття, що аналізуються в дослідженні.

5. Метод порівняльного аналізу для порівняння різних нормативно-правових джерел.

6. Табличний: для створення таблиць в роботі.

Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань про причетність до злочину. Дослідження може використовуватися в навчальних цілях.

У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.