Антонімія поезії Лесі Українки

---

Зміст

Вступ 3
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 7
1.1 Дослідження художнього тексту як одиниці комунікативного акту 7
1.2 Поняття лексичної антонімії 11
РОЗДІЛ 2 АНТОНІМІЯ ТА ЇЇ СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ В ПОЕЗІЯХ
ЛЕСІ УКРАЇНКИ 23
2.1 Антонімічна градуальна якісна протилежність і протилежність
координаційних понять у поезії Л. Українки 23
2.2 Комплементарні антоніми у поезіях Л. Українки 28
2.3. Антоніми – контративи в поетичних текстах Л. Українки 32
2.4. Антоніми і контекст 36
2.5. Стилістичне використання Л. Українкою лексичних антонімів у
поезії 38
Висновки 46
Список використаних джерел та літератури 52
 
Вступ

Хто вам сказав, що я слабка,
Що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука?
Чи пісня й думка кволі?
Л.Українка

Творчість Лесі Українки є цікавим явищем як з погляду змісту чи поетичної форми, так і з погляду мови. Однак Леся Українка належить до тих українських поетів, яким мало пощастило щодо висвітлення їх художньої творчості. Мовно-стилістичні особливості творів поетеси досі не були предметом вивчення лінгвістів.
Поетична мова Лесі Українки дуже багата мовними (лексичними, синтаксичними та ін.) і стилістичними засобами її використання.
Дослідження мовних явищ у творах Лесі Українки має важливе значення для розвитку поетичного стилю й української літературної мови взагалі. Воно допомагає глибше зрозуміти стилістичні можливості української мови, її функціонально-диференційні особливості.
 Багатство мовних засобів і стильових прийомів у творах Лесі Українки не дає можливості охопити їх у цілому. Тому робота присвячена одному з аспектів поетичного мовлення цього письменника – лексичному, з погляду антонімічних засобів мови.
Доля дуже рано навчила Лесю Українку мужності. Вона змушена була змагатися з тяжкою хворобою, що вразила її ще в дитинстві, зробила недосяжною її блискучу музичну кар\'єру і мучила поетесу всі подальші роки. Проте оця ще дитяча зневага до фізичного і душевного болю супроводжувала Лесю Українку все її життя.
У несприятливій для повнокровного розвитку України суспільній атмосфері межі ХІХ-ХХ століть родина Косачів вирізнялася своїми демократичними поглядами, плеканням національних традицій, всебічною освіченістю. Виховуючись у такому середовищі, Леся не могла не зазнати його впливу на формування власних поглядів, уподобань, життєвих настанов. Її громадянська свідомість, національна гідність, демократичні позиції були закладені саме в родинному колі. А ще, напевно, вродженою особливістю натури пояснюється отой постійний дух непокори, волелюбства, ота зневага до труднощів і втоми, оте гордовите бажання ніколи не бути слабкою, розбитою, зневіреною.
В історію української i світової літератури Леся Українка увійшла як неперевершений митець, перу якого належать яскраві поезії переважно громадянського, патріотичного звучання. Проте її творча спадщина багата справжніми шедеврами інтимної та пейзажної лірики. Позбавлена можливості грати на фортепіано i стати композитором через тяжку хворобу, вона передала всю музикальність своєї натури слову. Ось чому її вірші сповнені музикальної краси i співучості. У них звучать мотиви молодості й кохання, щирої дружби i палкої любові до рідної землі, захоплення природою i милування українськими краєвидами.
Творчість Лесі Українки є цікавим явищем як з погляду змісту чи поетичної форми, так і з погляду мови. Однак Леся Українки належить до тих українських поетів, яким мало пощастило щодо висвітлення їх художньої творчості. Мовностилістичні особливості творів поетеси досі не були предметом вивчення лінгвістів.
Поетична мова Лесі Українки дуже багата мовними (лексичними, синтаксичними та ін.) і стилістичними засобами її використання. Дослідження мовних явищ у творах Лесі Українки має важливе значення для розвитку поетичного стилю й української літературної мови взагалі. Воно допомагає глибше зрозуміти стилістичні можливості української мови, її функціонально-диференційні особливості.  Багатство мовних засобів і стильових прийомів у поетичних творах Лесі Українки не дає можливості охопити їх в цілому. Саме тому наше дослідження є досить актуальним.
Проблему антонімії в поезії Лесі Українки досліджували такі вчені, як Ващенко В.С., Давидова М.К., Комісаров В.І., Лисиченко Л.А. та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Об’єктом дослідження виступають лексичні особливості поетичних творів.
Предметом цього дослідження є лексика поетичних творів Лесі Українки, а саме антоніми.
Джерелом дослідження є поезія Лесі Українки. Нами були обрані саме її вірші через їх лексичну насиченість та антонімічне різнобарв’я.
Мета роботи – виявити особливості лексичної організації поетичного мовлення Лесі Українки.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання більш конкретних завдань:
1. Охарактеризувати поняття лексичної антонімії;
2. Визначити комплементарні антоніми у поезіях Л. Українки та їх функції;
3. Проаналізувати антонімічну градуальну якісну протилежність і протилежність координаційних понять у поезії Л. Українки;
4. Дати характеристику антонімама – контративам в поетичних текстах Л. Українки;
5. Коротко охарактеризувати стилістичне використання Л. Українкою лексичних антонімів у поезії;
Методологічною основою дослідження є найважливіші філософські положення загального мовознавства про взаємозв’язок мови, мислення і реальної навколишньої дійсності, сучасні наукові положення про мовну картину світу взагалі і про зв’язок мови поета з його психічним складом. Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Метод порівняльного аналізу для порівняння різних творів письменниці.
3. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань про використання антонімів в творах Лесі Українки. Дослідження може використовуватися в навчальних цілях. Також, практичне значення роботи визначається можливістю використання її положень і результатів у наукових дослідженнях з проблем тексту, при викладанні вузівських курсів “Лінгвістичний аналіз тексту”, “Стилістика тексту”, при укладанні підручників. Результати дослідження можуть бути також актуальними для літературознавчих розробок.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.