Спадкування за законом у римському та цивільному праві України

---

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................3

РОЗДІЛ І Основні поняття спадкування  
1.1 Поняття спадкування та спадкових правовідносин.....................................10

РОЗДІЛ ІІ Порядок спадкування за законом у римському та спадковому праві України
2.1 Підстави  спадкування за законом у римському спадковому праві та спадковому праві України....................................................................................34
2.2 Черговість спадкування за законом у спадковому праві України..................38
2.3 Черговість спадкування за законом у римському спадковому праві.........46
2.4 Необхідне спадкування....................................................................................59

РОЗДІЛ ІІІ Особливості спадкування за законом у римському спадковому праві та спадковому праві України
3.1 Особливості прийняття спадщини за законом.............................................66
3.2 Наслідки прийняття спадщини ......................................................................77

ВИСНОВКИ ........................................................................................................87

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ.............................92

Вступ
Останні політичні події, активна громадянська позиція більшості українського народу довели — громадяни стали справжніми творцями історії, показали свою здатність впливати на державу, втілили в життя конституційний принцип — єдиним джерелом влади в Україні є її народ. Україна отримала унікальний історичний шанс поставити владу на службу кожному громадянину, збудувати справедливу і заможну європейську державу, яку шанують її власні громадяни, і до якої з повагою ставляться у світі.
Усі свої зусилля влада має спрямовувати насамперед на створення безпечних та комфортних умов для життя громадян. Звичайно, ми юристи першочерговим завданням бачимо вирішення нагальних спірних питань, що виникають у юридичній діяльності.
  16 січня 2003 року прийнято новий Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року. Слід зазначити, що науковці не залишилися байдужими до такої події і вже з'явилися нові підручники з цивільного права та науково-практичні коментарі до кодексу дуже потужних авторських колективів. Але це зовсім не означає, що розставлені всі крапки над “і” та, що не залишилося білих плям у цивільних правовідносинах і спадкових зокрема. Без перебільшень можна стверджувати, що як тільки буде стояти питання про застосування конкретних норм до конкретної життєвої ситуації завжди будуть виникати питання, а як правильно витлумачити те чи інше положення кодексу, яку норму слід застосовувати при колізії норм цивільного права з нормами інших законів або як треба діяти.
Таким чином реформування та вдосконалення цивільного права України являє собою довготривалий та досить об'ємний процес, який охоплює не лише розробку системи новітніх правових норм, але й передбачає відбір, запозичення, переробку та засвоєння нормативного, ідейно-теоретичного змісту права, що пройшло уже випробовування часом та підтвердило свою життєздатність протягом тисячоліть. Таким на сьогодні є римське приватне право, фундаментальні положення якого рецепійовано більшістю країн світу.
Поняття “Римське право” означає правопорядок, що діяв на протязі тринадцятивікової історії Риму, з часів дати заснування міста(754р. д. н. е) до смерті імператора Юстиніана (565р н.е.), коли завершилася більш ніж тисячолітня епоха такого порядку, що відобразилося у знаменитій кодифікації, відомій  під назвою “Corpus juris civilis”.
Варто зазначити, що вивчення римського права носить сьогодні виключно історичний характер. Проте його цінність від цього аж ніяк не зменшилася. Необхідно вказати, що наукова розробка права у римського народу досягла такої глибини, що не могла досягтися усіма іншими народами того часу. Римляни насамперед були юристами, і право – найбільш своєрідне і древнє відображення їхньої цивілізації, яка саме завдячуючи праву пережила крах римського політичного володарювання.
Інститут спадкового права в системі римського приватного права та в сучасних цивільно-правових системах займає особливе місце. Будучи одним з центральних інститутів цивільного права, воно концентрувало і продовжує концентрувати на собі пильну увагу не тільки представників римської, а й сучасної юридичної науки і практики.
Таким чином говорячи про актуальність нашого дослідження варто зазначити, що спадкове право — це найдавніший інститут права, який був і є актуальним з позиції його дослідження, розвитку та вдосконалення, оскільки стосується особистих інтересів людини. Такий інтерес науки до питань спадкування природний, адже у процесі свого життя людина здебільшого накопичує певну кількість матеріальних благ і цінностей, якими вона бажає задовольнити не лише свої потреби, а й потреби своїх рідних та близьких. Саме норми спадкового права покликані врегулювати перехід належних людині прав та обов'язків у разі її смерті.
Крім того, особливо в наш час спадкове право стало актуальним не тільки для фізичних, а й для юридичних осіб, оскільки воно істотно впливає на формування та склад їх вищих органів, їх діяльність, особливо це стосується питань спадкування акцій, часток (паїв) у статутному фонді.
Зі сказаного не важко прослідкувати актуальність дослідження цього питання і для сучасного студента юридичного факультету.
Що ж  до мети нашого наукового дослідження, то вона передбачає з’ясування процесу та специфіки спадкування за законом відповідно до чинного законодавства, найбільш повне та обґрунтоване дослідження даного питання враховуючи погляди відомих вчених. Ми повинні повно та всебічно дослідити спірні питання, розкрити поняття усіх основоположних термінів та вказати на особливості впливу римського правового інституту спадкування на сучасне спадкове право України. З погляду на те, що темою нашої наукової праці є саме спадкування за законом римське та сучасне українське, ми повинні найбільш зосередити нашу увагу саме на цьому виді спадкування, звертаючись, все ж, до певного паралельного розгляду із спадкування за заповітом. Тобто метою цієї праці є проведення комплексного аналізу законодавчих новел і тенденцій формування інституту спадкування за законом у новому цивільному законодавстві України з огляду на римське спадкування за законом.
Завдання, що стоять перед нами при дослідженні даного питання ми будемо формувати відповідно до поставленої мети.
 дослідити загальні теоретичні засади римського та сучасного спадкування за законом, дослідити термінологічну базу даного  інституту права. Уваги також заслуговує розгляд питання спадкування у його історичному розвитку;
 слідуючий етап нашого дослідження має, звичайно, базуватися на  розгляді  самого процесу спадкування за законом як в сучасній Україні так і за часів Римської імперії, при можливості в їх порівнянні;
 звернути увагу на черги спадкування, які постійно змінювалися у Римі, та зазнали певних змін і у сучасному спадкуванні за законом в Україні;
 окремим питанням висвітлити необхідне спадкування;
 звернути увагу на особливості спадкування за законом, що існували у римському спадковому праві та сучасному спадковому праві України. На увазі мається дослідження особливостей прийняття спадщини, а також судовий захист порушених спадкових прав;
 на основі проведеної роботи підібити підсумки достатності та вичерпності проробленої роботи, вказати на наявність спірних питань, що у нас виникли під час дослідження, по можливості вкажемо на шляхи можливого розв’язання подібних непорозумінь. 
Чи не найголовнішу роль при будь-якому дослідженні відіграє його об’єкт. У нашому випадку об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, які виникають з приводу реалізації відповідними суб'єктами їхніх спадкових прав. Важливо, що  такі права та обов'язки виникають з приводу майнових та особистих немайнових відносин, та в подальшому переходять у спадщину від правопопередника (спадкодавця) до правонаступників (спадкоємців). Проте варто пам’ятати, що спадкові правовідносини є відносинами наступництва лише в тих правах та обов'язках спадкодавця, які можуть бути предметом спадкового переходу.
Таким чином можна говорити, що до об’єкту нашого дослідження відносяться відносини, які виникають в силу смерті фізичної особи (спадкодавця) та якими встановлюється комплекс прав та обов'язків між спадкоємцями з приводу їх правонаступництва в тих майнових та особистих
немайнових правах та обов'язках, які не припиняються зі смертю спадкодавця.
Предметом будь-якого дослідження виступають найбільш виразні сторони та особливості об’єкта. Таким чином можна говорити, що у нашому випадку його роль відіграють права та обов’язки, які переходять до спадкоємців в процесі спадкового правонаступництва від спадкодавця.    Що залишається після смерті померлого власника, кому воно має перейти, в якому порядку і обсязі — все це проблеми спадкового права, які з найдавніших часів і дотепер залишаються в центрі уваги суспільства держави, законодавців і дослідників, кожної людини, оскільки тією чи іншою мірою стосуються їхніх інтересів, все це і є предметом нашого дослідження. 
Звичайно, при написанні будь-якої наукової роботи використовується комплекс  дослідницьких методів. Ми також використовували ряд методів, що найбільш притаманні при дослідженні питань спадкової тематики. Зокрема були використані метод порівняльно-правового дослідження, формально-догматичний, історичний та метод аналізу.
Даючи коротку характеристику кожному з них зазначимо, що порівняльно-правовий метод у нашому випадку відіграє чи не найважливішу роль, адже робота побудована на висвітлені порівняння спадкування у римському праві та сучасному спадковому праві України.
Щодо формально-догматичного методу, то він звертає нашу увагу на “догму права” на ті класичні начала, що її характеризують. Даний метод звертає нас до опису та аналізу норм права на тлі їх історичного розвитку, вказує на взаємозалежність усіх процесів, що відбуваються у правовому світі.
Зрозуміло, що дослідження спадкового права часів Римської держави аж ніяк не було б можливим без використання історичного методу дослідження, адже усе римське право розглядається як історична форма, що знаходиться у стані, що не розвивається. Окрім того і при дослідженні спадкового права України  не можна не звернути уваги на його історичний аспект.
Метод аналізу дозволяє нам сприймати відразу будь-який факт чи подію неоднозначно. Лише при дослідженні усіх сторін та властивостей ми можемо правильно сприймати ту чи іншу подію, ставитись до того чи іншого факту, явища.
Практичне значення дослідження питання спадкування за законом в сучасній Україні на фоні розгляду питання римського спадкування за законом досить суттєве.  Адже значимість  саме римського спадкового права в наш час обґрунтовується необхідністю і доцільністю його рецепіювання в законодавстві багатьох сучасних держав, в тому числі і України. Необхідно підкреслити, що реформування цивільного законодавства України, викликане стрімким розвитком ринкової економіки, знову підтвердило як значення багатьох фундаментальних понять і принципів правового регулювання, досконало розроблених і застосованих ще в римському праві, так і необхідністю їх використання в законотворчій і правозастосувальній практиці.
Очевидно, що на даний час є неможливою підготовка кваліфікованих юристів без глибокого вивчення хоча б основ римського цивільного права, які давно стали по суті мовою спілкування юристів різних країн які дозволяють кваліфіковано сприймати і професійно оцінювати конкретні законодавчі рішення відмінних між собою правових систем.
Структуру нашої роботи є наступною. Отже у першому розділі даного дослідження ми дамо характеристику основоположних термінів та визначень, що стосуються спадкування за законом як часів римської держави так і сучасної України.
Другий розділ ми присвятимо характеристиці черг спадкування на тлі історичного розвитку римського спадкового права, а також вкажемо на відповідні черги відповідно до цивільного законодавства України.
Уваги заслуговує розгляд питання необхідного спадкування,  про що ми зазначимо у окремому питанні другого розділу.
У третьому розділі обов’язково потрібно вказати на проблеми прийняття спадщини за законом, а також на особливості судового захисту порушених спадкових прав.
Важливе значення при дослідженні саме інститутів римського права має використання першоджерел, таких як Інституції Гая, Дігести Юстиніана та інші.
   Вивченню спадкового права присвячено багато праць відомих іноземних та українських учених, зокрема уваги заслуговують праці таких науковців як В.І. Серебровського, Б.С. Антимонова, К.А. Граве, І.Н. Азімова, И.Волинська, А. Домбругова, В.Васильченко, Т.П.Коваленко, А.М. Немкова, Д, Франчозі, Ч. Санфіліппо, Д.Д. Гримм та інші.
Так варто звернути увагу на працю В. Васильченка “Римське спадкове право на тлі права сучасного” вказує на рецепіювання римських спадкових норм у наше спадкове законодавство.  
Досить значний доробок становлять науково-практичні  коментарі до цивільного кодексу України під загальною редакцією Є. О. Харитонова та О. М. Калітенко, Дзери та Кузнєцової та ін.
Так варто вказати на працю Д.В. Дождєва  “Римское архаическое наследственное право”, де досить детально висвітлено римське спадкування найдавніших часів.