Хороші ресурси

  • Нема контенту для цього блока!

Скачати курсову роботу

  • - цікава курсова робота. - дипломна робота.

Студентські статті

  • Нема контенту для цього блока!

Наукові ресурси

Украинская Баннерная Сеть www.megastock.ru Здесь находится аттестат нашего WM идентификатора 306628194038

Проблематика роману Портрет Доріана Грея Оскара Уальда




Зміст

Вступ 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ДОСЛІДЖЕННЯ 
1.1 Естетизм як літературний напрямок 
1.2 Естетичні теорії Дж. Рьоскіна і У. Пейтера та їх вплив на творчість Уайльда 
1.3 Естетизм у творчості О. Уайльда 
РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ РОМАНУ „ПОРТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ” ТА ЙОГО ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ 
2.1 Історія написання роману „Портрет Доріана Грея” 
2.2 Ідеї Ніцше в романі 
2.3 Злочин і порок в житті Уайльда та на сторінках роману 
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРУ„ПОРТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ” 
3.1 Проблема співвідношення мистецтва й дійсності 
3.2 Конфлікт аскетизму й гедонізму в романі 
3.3 Співвідношення життя, краси і моралі в творі 
Висновки 
Список використаних джерел та літератури 


Вступ

Англійські неоромантики розділилися на два табори - на моралістів й естетів. В англійців найбільше повно моралізм став в естетиці Джона Рескина, а естетизм - в Оскара Уайльда. Їхні концепції зародилися й існували в другій половині минулого сторіччя. Свого акме вони досягли наприкінці того ж сторіччя. Неоромантизм співіснував з такими філософськими плинами як позитивізм, марксизм, неокантіанство, неогегельянство, і це саме „нео” досить характерно для епохи, у якій зароджувалися нові концепції й переосмислювалися старі. У культурі розглянутого періоду відбувалася переоцінка цінностей.
Ми дуже багатьом зобов'язані XІХ століттю. У другій його половині складаються образи й ідеї, які входять у культуру ХХ сторіччя як наша класика. Тому вивчення культури кінця XІХ століття залишається цілком актуальним завданням.
Актуальності додає й те, що ми з вами живемо теж на початку століття, так ще й на початку тисячоріччя. Знову на грані; і збігів безліч. Головне ж - невдоволення наявним світом й очікування прийдешніх катастроф.
Неоромантикам було властиве сильне прагнення естетизувати життя, з'єднати його з мистецтвом. У цій області вони досягли цікавих результатів, які лягли в підставі теорії й практики сучасного дизайну. Ніхто з них не був строгим теоретиком мистецтва й не створював філософсько-естетичних теорій, закінчених і струнких. Майже всі вони в більшій мері були художниками (письменниками, поетами), аніж мислителями-систематизаторами й це теж характерна риса епохи. Але як справедливо стверджує М.Ф. Овсянников: „Не завжди естетична думка буває виражена в адекватній теоретичній формі. Вона може бути закодована в різних формах: може знайти вираження в принципах творчості, у мистецтвознавчих і літературознавчих концепціях”.
Як ми вже відзначали, неоромантики здебільшого не створили послідовних естетичних теорій. У зв'язку із цим виникають деякі складності при з'ясуванні й систематизації їх естетичних уявлень. Ці уявлення найчастіше доводиться вичленовувати із їх різних художніх і критичних добутків і приводити в якесь гармонізоване ціле. Зробити це не дуже просто, однак, і нічого неможливого отут немає.
З'ясувавши загально-філософські позиції того або іншого художника, що міркує, з них можна цілком несуперечливо вивести й погодити його ідеї по іншим естетичним проблемах і питанням. Принаймні, загальна тенденція естетичних пошуків може бути виявлена та пояснена.
Течію естетизму пов'язують із 1880-1890-ми роками. Проте вона не виникла на «голому місці» і мала в Англії попередників. Одними з перших виразників поглядів на мистецтво і красу як явища самоцінні були англійські поети і художники, які називали себе прерафаелітами. Прерафаеліти заперечували основи старого мистецтва і засуджували «антипоетичність» буржуазної дійсності. Прозаїчній «вікторіанській» Англії прерафаеліти протиставляли пізнє середньовіччя, яке вони вважали царством живопису і поезії.
Безпосередніми попередниками естетизму Уайльда були його оксфордські вчителі – Рескін та Пейтер. Саме від них прийшло обожнювання краси у мистецтві та відхід від проблем буття у світ власних витончених почуттів.
Уайльд, який багато що сприйняв у прерафаелітів, Рескіна і Пейтера, сам перетворюється на теоретика естетизму. Головним у його переконаннях було служіння Красі, віра в значущість і важливість Мистецтва. Естетичні погляди Вайльда мали міцний філософсько-літературний підмурок, ім'я якого – культ краси. Поклоніння мистецтву та красі стають сенсом його життя.
Важливе положення естетики Уайльда – співвідношення мистецтва і моралі. Вайльд приходить до думки про те, що мистецтво перебуває поза сферою моралі. Поширюючи тезу про самодостатність мистецтва, він заперечував вплив морально-етичних законів суспільства на митця та його твори: «Закони мистецтва не збігаються із законами моралі»; «Естетика вища від етики!»; «Митець не має етичних уподобань. Етичні уподобання приводять до непрощенної манірності стилю»; «Розуміння фарб і барв важливіше для розвитку особистості, ніж поняття про зле й добре»; «Будь-яке мистецтво аморальне» [16; 8].
Свою філософію мистецтва Уайльд виклав у книзі «Задуми», яка відкривається діалогом «Занепад брехні», де під «брехнею» письменник розумів мистецтво вигадки. Уайльд говорить, що мистецтво «не можна оцінювати зовнішнім мірилом схожості із дійсністю. Воно швидше покривало, ніж дзеркало...» Уайльд стверджує, що справжнє мистецтво засноване на брехні, а занепад мистецтва XIX століття пояснюється тим, що «мистецтво брехні» виявилося забутим. Сучасна література не подобалася Уайльду саме тому, що була надто наближена до дійсності, перетворювалася на копію реального життя, у якому прекрасного було занадто малю. Він заявляв, що «життя – дуже їдуча рідина, воно руйнує мистецтво...», і що «реалізм як метод – нікудишній, і кожний митець має уникати двох речей – сучасності форми і сучасності сюжету». Мистецтво, на думку Уайльда, не виражає нічого, крім самого себе, існує самостійно і розвивається за своїми законами. Мистецтво не є породженням певної епохи чи її відтворенням, бо воно вище від життя.
Своєрідним виявом естетизму письменника,, своєрідним розумовим гедонізмом – насолодою від гострої гри думок – можна вважати його знамениті парадокси. За них сучасники називали Уайльда «Принцом парадоксу». За яскравими парадоксами, які виявилися життєздатнішими за теоретичні постулати естетизму, приховується рідкісне розуміння явищ природи і завдань мистецтва, функцій художньої критики, аналізу літературних явищ. Як відзначає дослідник творчості Уайльда М. Соколянський, парадоксальна, афористична форма викладення думки не ослабила, а навпаки – посилила вплив роздумів Уайльда на сучасників і нащадків, навіть на тих, хто різко відкидав положення його естетики [33; 141]. Саме тому наше дослідження є досить актуальним.
Питання проблематики роману „Портрет Доріна Грея” О. Уайльда досліджували такі вчені, як Андронік А.А., Аникин А. В., Влащенко Н. О., Корпан Т. О., Міщук В. В., Новик С. М., Соколянський М. Н. та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Об’єктом дослідження є естетизм як літературний напрямок та основне спрямування творчості О. Уайльда.
 Предметом дослідження є роман „Портрет Доріна Грея” та його проблематика.
 Мета дослідження полягає в характеристиці проблематики роману „Портрет Доріна Грея” О. Уайльда. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати естетизм як літературний напрямок;
2. Визначити особливості естетизму в творчості О. Уайльда;
3. Проаналізувати історію написання роману „Портрет Доріана Грея”;
4. Дати характеристику ідеям Ніцше на сторінках роману;
5. Коротко охарактеризувати проблематику роману „Портрет Доріана Грея” та навести ілюстративні приклади;
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Метод порівняльного аналізу для порівняння різних літературних джерел та співставлення різних наукових думок.
3. Метод аналізу. Даний метод полягає у загальному вивчені твору, його осмислені.
4.  Метод синтезу. Суть цього методу полягає у вивчені твору в цілісності.
5. Метод синтетичного аналізу. Полягає у вивчені сукупності елементів, що утворюють систему.
Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань про проблематику роману „Портрет Доріна Грея” О. Уайльда.
Дослідження може використовуватися в навчальних цілях.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.
У вступі дається визначення теми, розкриваються актуальність, об’єкт, ставляться мета та завдання роботи.
У першому розділі розглядаються теоретико-методологічні основи дослідження, а також характеризується естетизм як літературний напрямок та його місце в творчості О.Уайльда.
У другому розділі аналізуються історія створення роману „Портрет Доріана Грея” та його жанрові особливості.
У третьому розділі характеризуються основні проблеми, які О. Уайльд висвітлює та піднімає в своєму творі.
У висновках підводиться підсумок проведеного дослідження.
У списку використаної літератури подаються джерела, на основі яких було здійснене дослідження.
 



Оплатить


 
 
 

Трошки реклами