www.megastock.ru Здесь находится аттестат нашего WM идентификатора 306628194038

Методи лінгвістичних досліджень



Компонентний аналіз
    У роботі був використаний метод компонентного аналізу з метою виявлення системи ядрових та периферійних семантичних компонентів, що у сукупності складають поняття «балакун». Компонентний аналіз є одним із лінгвістичних прийомів, які використовуються для вивчення значення слів. Суть аналізу полягає в тому, щоб значення слова поділити на семантичні компоненти, які потім зіставляються з іншими одиницями, що мають семантичну спільність з досліджуваним словом. За цими компонентами лексичні одиниці інтегруються або диференціюються.
    Лінгвістичний компонентний аналіз базується на парадигматичній і синтагматичній основах. Мета аналізу передбачає не лише розщеплення значень на складники, але й їхній синтез, виокремлюючи диференційні та інтегральні ознаки семантичних компонентів. Тому важливим є встановлення не тільки сем, а й їх структурної організації, тобто місця і ваги кожної семи в компонентній (семній) структурі значення, оскільки простий перелік сем не дає вичерпного уявлення про смисловий зміст значення слова, який залежить також від структурної організації сем, їх способу групування, тобто від місця кожної семи в структурі значення, від векторних відношень між ними тощо.
    За природою та функціями вирізняють такі види сем:
Класема (або категоріальна сема) – найбільш узагальнена за змістом сема, що відповідає значенню частин мови. Прикладом може бути належність лексичних одиниць до однієї частини мови.
Архісема – сема, що є спільною для всіх компонентів семантичної групи, наприклад, особа, дія, ознака.
Диференційна – сема, яка розрізняє значення, наприклад, для слів підкидати і жбурляти такою семою є направленість.
Інтегральна – спільна для двох чи більше значень сема, наприклад, різати, вирізати, протикати спільною семою є знаряддя – щось гостре.
Потенційна (або ймовірнісна) – не експлікована сема, але може проявлятися певних ситуаціях. 
Градуальна  — сема, яка не представляє якоїсь нової ознаки, а лише ступінь вияву, інтенсивність тієї самої ознаки, що є і в інших близьких за значенням словах. Наприклад, нудний, надокучливий, нестерпний.
    Але, треба зважати на те, що багато синонімічних та абстрактних слів не піддаються дослідженню за допомогою компонентного аналізу, оскільки їхні значення можуть не розрізнятися вибраними семантичними ознаками.
    Метод широко використовується для вивчення семантичних явищ у синхронії. Також, ефективним є у методиці викладання іноземної мови для пояснення особливості синонімічних лексичних одиниць. До того ж, компонентний аналіз дає результати у розвитку машинного перекладу. Є спеціальні програми, які перекладають семи, а не саме слово.
    Найчастіше компонентний аналіз поєднують з описовим, зіставним, статистичним та дистрибутивно-статистичним з метою отримання більш повних та обєктивних результатів дослідження .
    У контрольній роботі методом компонентного аналізу було досліджено ономасіологічну парадигму на позначення чоловіка за ознакою надмірної говірливості з метою виявлення ядрових та периферійних семантичних компонентів, що у сукупності складають обсяг поняття «балакун». Першим етапом дослідження був пошук синонімічних лексичних одиниць та знаходження їхніх дефініцій з метою подальшого зіставлення семантичних компонентів, а саме:
1.    Базіка, зневажл., —  людина, яка схильна до довгих, беззмістовних розмов;
2.    балагур, розм., — людина, яка любить багато говорити, пересипаючи мову жартами;
3.    балакун, зневажл., — людина, яка любить багато говорити про що-небудь, не виконуючи того на ділі;
4.    баляндрасник, розм., —  той, хто любить поговорити про щось незначне, несерйозне;
5.    брязкало, зневажл., —  балакуча людина; 
6.    говорун, розм., —  той, хто любить поговорити;
7.    демагог —  той, хто полюбляє виголошувати пишномовні, але беззмістовні промови з всілякими привабливими, але брехливими обіцянками і гаслами;
8.    дзвонар, підсил. зневажл., —  той, хто без потреби багато говорить;
9.    красномовець, ірон., —  той, хто вміє гарно говорити, полюбляє виголошувати пишномовні, але беззмістовні промови;
10.    лепетун, розм., —  той, хто багато лепече, поспішно, неясно;
11.    патякало, зневажл., —  говорити багато про щось неістотне, пусте, не варте уваги; вести довгу беззмістовну, непослідовну розмову;
12.    просторіка, розм., — той, хто говорить багато, часто беззмістовно;
13.    пустобрех, підсил. зневажл., — брехун, базіка;
14.    пустодзвін, підсил. зневажл., — людина, яка говорить багато, але беззмістовно, брехун;
15.    пустомеля, підсил. зневажл., — людина, яка говорить багато, але беззмістовно;
16.    свистун, підсил. зневажл., — той, хто любить багато говорити про що-небудь, не виконуючи того на ділі; 
17.    словоблуд, зневажл., — людина, яка полюбляє пусті, беззмістовні розмови, балачки;
18.    талалай, зневажл., — той, хто багато, беззмістовно говорить;
19.    торохкало, зневажл., — хто багато, безперестанку говорить;
20.    торохтій, розм., — той, хто говорить багато, безперестанку й швидко;
21.    фразер — схильна до пишних, але беззмістовних висловів людина;
22.    цокотун, розм. — той, хто багато і жваво говорить;
23.    шарманка, зневажл., — той або та, хто багато, надокучливо говорить чи грає;
24.    щебетун, розм., — той, хто швидко, жваво говорить, розмовляє;
25.    язик безкостий, зневажл., розм., — той, хто говорить багато, безперестанку й швидко , .
Наступний етап – зіставлення складових компонентів з метою знаходження інтегральних та диференційних ознак (див.Табл.1) .
    Багато    Швидко    Серйозно    Надокучливо    Жваво    Безперестанку    Зрозуміло    Голосно    Жартівливо    Змістовно    Наявність обіцянки    Виконання обіцяного    Гарно
Базіка    +    -    -    +    +    +    +    -    +    -    -    -    -
Балагур     +    +    -    +    +    +    +    -    +    -    -    -    -
Балакун     +    -    +    -    +    +    +    -    -    -    +    -    -
Баляндрасник     -    -    -    -    +    +    +    -    +    -    -    -    -
Брязкало     +    +    -    +    +    +    -    +    +    -    +    -    -
Говорун     +    -    +    +    +    +    +    -    -    +    -    -    -
Демагог     +    -    +    -    -    +    +    +    -    -    +    -    +
Дзвонар     +    +    -    +    +    +    +    +    -    -    -    -    -
Красномовець     +    -    +    +    -    +    +    +    -    -    -    -    +
Лепетун     +    +    -    +    +    +    -    -    +    -    -    -    -
Патякало     +    -    -    +    +    +    +    -    +    -    -    -    -
Просторіка     +    -    -    +    -    +    +    -    -    -    -    -    -
Пустобрех     +    -    -    +    -    +    +    -    -    -    -    -    -
Пустодзвін     +    -    -    +    +    +    +    -    -    -    -    -    -
Пустомеля     +    +    -    +    -    +    +    -    -    -    -    -    -
Свистун     +    -    -    -    +    -    +    -    -    +    +    -    -
Словоблуд     +    -    +    +    -    +    +    -    -    -    -    -    +
Талалай    +    +    -    +    +    +    +    -    -    -    -    -    -
Торохкало     +    +    -    +    +    +    +    -    -    -    -    -    -
Торохтій     +    +    -    +    -    +    -    -    -    -    -    -    -
Фразер     +    -    +    -    -    -    +    -    -    -    -    -    +
Цокотун     +    +    -    +    +    +    -    -    -    -    -    -    -
Шарманка     +    -    +    +    -    +    +    -    -    -    -    -    -
Щебетун     +    +    -    +    +    +    +    -    +    +    -    -    -
Язик безкостий    +    +    -    +    +    +    +    -    -    -    -    -    -
Таблиця 1

    Можемо виділити номінацію особи як класему у даній ономасіологічній парадигмі, до того ж, ця номінація, в основному, чоловічого роду. Представлені слова мають своє забарвлення, а саме, зневажливе, а отже негативне. Є лексичні одиниці, обєднані інтегральною ознакою за походженням слова: сполучення двох основ  - красномовець, словоблуд, пустомеля, пустодзвін, пустобрех, просторіка; від позначення дії - говорун, брязкало, базіка, балагур, лепетун, патякало, свистун, торохкало, торохтій, цокотун, щебетун; від позначення предмета – баляндрас, демагог, фразер; за метонімічною ознакою – шарманка, фразеологізм – язик безкостий. Очевидно, що більшість слів є похідними від дієслів, які означають говорити з різними синонімічними значеннями. 
    Інтегральною ознакою майже для всіх слів є обєм розмови, тобто ознака говорити багато, довго і безперестанку, окрім фразера та свистуна. Ознака швидкого мовлення присутня у словах балагур, брязкало, дзвонар, лепетун, пустомеля, талалай, торохкало, торохтій, цокотун, щебетун, язик безкостий. На противагу, повільне мовлення характерне для  фразера, словоблуда, красномовця, демагога, говоруна, балакуна, які також інтегруються за ознакою  серйозності. Тоді як базіка, балагур, баляндрасник, брязкало, лепетун, патякало, щебетун вирізняються розмовами жартівливого характеру. 
Спільна ознака жвавості характерна таким лексичним одиницям, як базіка, балагур, балакун, баляндрасник, брязкало, говорун, дзвонар, лепетун, патякало, пустодзвін, свистун, талалай, торохкало, цокотун, щебетун, язик безкостий.
Ознака надокучливості притаманна  базіці, балагуру, брязкалу, дзвонарю, красномовцю, лепетуну, патякалу, просторіці, пустобреху,  пустодзвону, пустомелі, словоблуду, талалаю, торохкалу, торохтію, цокотуну, шарманці, щебетуну, язику безкостому.
Торохтій, цокотун, лепетун, брязкало диференціюються ознакою говорити незрозуміло або ж нечітко,  тоді як решта лексичних одиниць зовсім навпаки. Вирізняються інтенсивністю голосу брязкало, дзвонар, демагог і красномовець.
Окрему групу становлять балакун, брязкало, демагог і свистун як ті, хто дає якісь обіцянки, але не виконує їх. А за рівнем краси мови вирізняють демагога, красномовця, словоблуда і фразера.
    Таким чином бачимо, що ядровими ознаками поняття «балакун» в українській мові є позначення особи, найчастіше чоловічої статі,  негативний відтінок значення. Інтегральними ознаками є кількість та тривалість виконуваної дії, піднесений стан мовця, безперервність мовлення, швидкість, відсутність актуальності виконуваної дії  та врешті її негативний результат (надокучливість).
Периферійними ознаками даного синонімічного ряду слід вважати нечіткість виконуваної дії (незрозумілість мовлення), серйозність мовця, висока інтенсивність голосу, наявність жартів як основних елементів розмови. На самій крайній периферії знаходяться диференційні ознаки краси мовлення та наявність обіцянки, яка не є важливою для того, хто її дає.
Отже, можемо синтезувати виявлені ядрові та периферійні семантичні ознаки, які складають обсяг поняття «балакун»,  щоб отримати  ширше його визначення. Таким чином, бачимо, що балакун – це особа, найчастіше чоловічої статі, яка любить багато,  довго, безперестанно і швидко говорити, особливо у жвавому тоні, не передаючи актуальної інформації співрозмовнику (-кам), що врешті надокучає; часто розмови такої людини можуть бути серйозними і довершеними з метою змусити співрозмовника  (-ів) / слухача (-ів) повірити у правдивість його/її слів, якої там немає.
Підсумовуючи, відзначимо, що обєм проаналізованого поняття доволі широкий, домінуючою ознакою якого є наявність дієслівної семи та емоційно-оцінної  й кількісної інформації, частіше негативної.



Дата публікації: 06.07.2011
Прочитано: 4092 разів